Поетеса Леся Українка народилась 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському під ім'ям Лариси Косач. У  9 років написала свій перший вірш, а у 14 – опублікувала першу поему – «Русалка».

У формуванні особистості Лесі Українки безперечну роль відіграла її мати – Олена Пчілка, яка  була обдарованою людиною, талановитою поетесою і «войовничою українофілкою». Однак, як зазначають біографи, зокрема і рідна сестра Лесі Українки – Ольга Косач-Кривинюк, у ставленні матері до доньки Лариси не було теплоти, у дитинстві вона недооцінювала її здібності, часом навіть применшувала їх, не бачила глибини Лесиної натури. Можливо, так склалося через те, що Леся мала заглиблену в себе, «потаємну вдачу», що контрастувала із веселим характером старшого сина Косачів – Михайла.

Поетеса залишила нам твори, які й нині дарують нам надію та є вказівкою у житті. Найкращими віршами Лесі Українки, у яких оспівано  кохання,  Батьківщину,  незламну силу духу, природу є: «Надія», «Конвалія», «Сафо»,  «Літо краснеє минуло», «Вечірня година», «Скрізь плач, і стогін, і ридання», «На роковини», «І все-таки до тебе думка лине».

Свої почуття, свої переживання поетеса передає у таких віршах, як «Відповідь», «На мотив з Міцкевича», «Все, все покинуть, до тебе полинуть», «Лісова пісня».

Все життя поетеса була вимушена лікуватися, проходити через болючі медичні процедури, а окрім цього шукати для життя місця, що уповільнювали б розвиток її хвороби. Все життя Лесі Українки було подвигом, прикладом справжньої мудрості та волі. Хвороба позбавила її змоги вести нормальний спосіб життя, єдиною відрадою стала творчість, вірші, у яких не було жодного слова нарікання на несправедливу долю.

Сьогодні Леся Українка – одна з найулюбленіших поетес багатьох любителів поезії. У своїй творчості вона створила образи, які й для нашого покоління стали прикладом національного характеру, патріотизму, мужності – тих якостей, які так необхідні, щоб будувати в рідній Україні нове життя.

«Ні! Я жива, я буду вічно жити. Я в серці маю те, що не вмирає…», - написала Леся. І її поезія, близька українському народу, дійсно житиме віки.